Сім чудес Миколаївщини> Турецькі укріплення ІІ пол. ХVІІІ ст. на о. Березань.

Турецькі укріплення ІІ пол. ХVІІІ ст. на о. Березань.

Восени 1787 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна. З липня 1788 р. театр бойових дій перемістився під Очаків. З суші Очаків було надійно заблоковано російськими військами, а з моря зробити те саме заважала добре оснащена гарматами фортеця, що була побудована у 1778 р. на острові Березань. Фортеця розташовувалася у південній частині острова. О. Русов повідомляв, що у тому місці, де берег Березані переходить у піщану косу та мілину, “турки построили каменную стену, такую же отвесную, как и все остальные спуски берега”. Саме вона заважала розпочати генеральний штурм Очакова. Після декількох невдалих штурмів острова російськими моряками, 7 листопада, за наказом Г. О. Потьомкіна у море вийшли чайки Чорноморської козацької флотилії під командуванням отамана А. Головатого. Козаки під шаленим обстрілом стрімко підійшли до острова і висадилися на нього. Битва була дуже жорсткою і кровопролитною. Українці сходу захопили турецьку батарею, а потім, розвернувши її гармати розстріляли ворота фортеці. Увірвавшись до неї, козаки знищили усю турецьку залогу. У штурмі брало участь 22 курінних отамана, 12 старшин та 802 козака. Серед трофеїв козаки захопили 11 турецьких прапорів, 21 гармату, багато зброї, боєприпасів та провіанту. Козацькі втрати складали 25 осіб.

Через деякий час козаки, що залишилися на острові, переодягнувшись у турецький одяг, ввели в оману і захопили біля відновлених укріплень турецьких купців. Разом з останніми були захоплені різні товари та зброя.

Капітуляція Березані вирішила долю Очакова – 19 грудня 1788 р. фортеця пала.

Після її штурму частина турок на човнах намагалася втекти протокою між Кінбурнською косою та містом. Козаки А. Головатого відкрили по ним вогонь з гармат і знищили велику кількість турецьких солдат.

Пізніше, в донесенні на ім’я Катерини II, Потьомкін писав, що Березань позбавлена будь-якого стратегічного значення, а тому “всё оттуда свезть и, разоря укрепления, оставить”. Виконання рішення було покладене на козаків. Залогу ж була повинна переправити впродовж зими до Очакова все захоплене турецьке військове спорядження, а укріплення й будівлі “по открытию теплоты всё разорить до основания.”